Хірургія паращитоподібних залоз

ОПЕРАЦІЇ НА ПАРАЩИТОПОДІБНИХ ЗАЛОЗАХ

Показанням до хірургічного лікування патології паращитоподібних залоз є поєднання трьох складових:

  • підвищення рівня паратиреоїдного гормону (гіперпаратиреоз);
  • підвищення рівня кальцію (гіперкальціємія);
  • візуалізація гіпертрофованої ділянки паращитоподібних залоз у результаті локалізуючих досліджень.

Гіперпаратиреоз — захворювання паращитоподібних залоз, що виявляється надмірною продукцією паратгормону з розвитком синдрому гіперкальціємії.

Підвищений рівень паратгормону призводить до вимивання кальцію з кісток та підвищення рівня кальцію в крові та сечі. Проявами зниження мінеральної щільності кісток (остеопорозу) є артралгії, біль у кістках, поступова деформація скелета та, у деяких випадках, патологічні переломи. Підвищення рівня кальцію в сечі сприяє виникненню сечокам’яної хвороби. Тривала гіперкальціємія призводить до шлунково-кишкових і психоневрологічних розладів, може стати причиною розвитку або прогресування серцево-судинних захворювань.

Діагностика гіперпаратиреозу проводиться строго в зазначеній послідовності — етап лабораторної діагностики, і лише потім дослідження, що локалізують пухлину.

Лабораторний етап:

  • Аналіз крові — підвищення рівня паратиреоїдного гормону, підвищений рівень кальцію в крові, нормальний/низьконормальний або знижений рівень фосфору в крові;
  • Аналіз сечі — зміна рівня кальцію в добовій сечі (для виключення сімейної форми гіпокальціуричної гіперкальціємії).

Етап локалізації пухлини в паращитоподібних залозах за допомогою візуалізувальних методик:

  • ультразвукове дослідження;
  • радіоізотопне сканування (MIBI-сцинтиграфія);
  • комп’ютерна томографія;
  • тонкоголкова біопсія з визначенням рівня паратгормону в змиві з голки.

Обсяг та вид операції залежить від етіології гіперпаратиреозу, який поділяють на первинний, вторинний та третинний (як результат тривалого некомпенсованого вторинного гіперпаратиреозу).

Первинний гіперпаратиреоз — стан, пов’язаний із патологією власне паращитоподібних залоз, що виникає в разі:

  • солітарної (одиничної) аденомі (80–85 %);
  • множинних аденомах (2–3 %);
  • гіперплазії паращитоподібних залоз (2–12 %);
  • раку паращитоподібної залози (менше як 1 %).

Лікування первинного гіперпаратиреозу ЗАВЖДИ ХІРУРГІЧНЕ й може бути проведено кількома способами:

  • двобічна ревізія шиї з візуалізацією всіх чотирьох паращитоподібних залоз і селективною паратиреоїдектомією (видаленням зміненої паращитоподібної залози);
  • однобічна ревізія шиї з візуалізацією двох паращитоподібних залоз і селективною паратиреоїдектомією;
  • мінімально інвазивна селективна паратиреоїдектомія — видалення тільки аденоми без огляду інших паращитоподібних залоз;
  • при раку паращитоподібної залози — видалення первинної пухлини з частковою резекцією щитоподібної залози та регіонарною шийною дисекцією (в разі підтвердженого метастатичного ураження лімфатичних вузлів).

Вторинний (третинний) гіперпаратиреоз — підвищена продукція паратгормону внаслідок хронічної патологічної стимуляції паращитоподібних залоз.

Основна причина — низький рівень кальцію в крові на тлі хронічної ниркової недостатності або тривалого дефіциту вітаміну D.

На відміну від первинного гіперпаратиреозу, при вторинному медикаментозне лікування є провідним. Застосовуються кальциміметики, бісфосфонати, препарати вітаміну D та його аналоги, гіпофосфатна дієта, гормонозамісна терапія. У разі неефективності консервативної терапії, прогресуванні кісткової патології та судинної кальцифікації визначаються показання до хірургічного лікування.

Види хірургічних втручань при вторинному (третинному) гіперпаратиреозі:

  • субтотальна паратиреоїдектомія — збереження частини найменш зміненої паращитоподібної залози в межах шиї;
  • тотальна паратиреоїдектомія з аутотрансплантацією частини паращитоподібної залози в плече-променевий м’яз.

Важливим етапом під час оперативних втручань на паращитоподібних залозах є обов’язкова візуалізація та збереження незмінених паращитоподібних залоз і гілок рухових нервів (верхніх і нижніх гортанних). Для цього використовується спеціальна оптика, що збільшує, і нейромонітор. Інтраопераційний нейромоніторинг є безпечним і точним методом виявлення рухових нервів і завжди рекомендується під час операцій у ділянці голови та шиї.

Якщо у Вас виявили аденому паращитоподібної залози – запишіться на консультацію на сайті чи по телефону в найближчий вільний для Вас час.